Касаційний адміністративний суд у складі ВС 13 квітня розглянув справу щодо оскарження рішення сільради про затвердження детального плану території, проєкту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінювалося), а також містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані сектором містобудування та архітектури райдержадміністрації.

Позивач – житель села й користувач земельної ділянки, що розташована на території, суміжній із територією, стосовно якої прийнято оскаржувані рішення, звернувся за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування не провів громадських слухань щодо детального плану території.

КАС ВС задовольнив вимоги позивача і констатував, що сільрада порушила визначений законом порядок планування і забудови територій. Такі дії органу місцевого самоврядування свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Отже, касаційний суд скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції. (Постанова Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 803/1254/17).

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2020 року

Київ

справа № 803/1254/17

провадження № К/9901/50488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до сектору містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації Волинської області, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи — ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання незаконними та скасування рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Онишкевича Т.В., Іщук Л.П., Обрізка І.М. від 24 квітня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до сектору містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації Волинської області, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи — ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання незаконними та скасування рішень, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

— визнати незаконними та скасувати рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території», від 1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)»;

— визнати незаконними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 від 10 жовтня 2016 року, видані сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації Волинської області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1  було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території» та від 1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)».

Визнано протиправними та скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 від 10 жовтня 2016 року, видані сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи із місця розташування земельної ділянки відносно якої були прийняті оскаржувані рішення та місця реєстрації позивача та її статусу власника земельної ділянки та житлового будинку, на якій він розміщений, позивач в розумінні пункту 3 частини сьомої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є особою, яка вправі надавати пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Можливі зауваження та пропозиції позивача ОСОБА_1 (у випадку проведення громадських слухань) щодо дотримання комфорту та безпеки при будівництві багатоквартирного житлового будинку, відповідності забудови генеральному плану населеного пункту були б обґрунтованими та потребували надання відповіді про їх врахування або обґрунтованої відмови.

Непроведення громадських слухань щодо детального плану території під будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку позбавило позивача права на участь в обговоренні та прийнятті відповідних рішень.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ні приписи частини 7 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими врегульовано питання громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, ні приписи Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555, не відносять ОСОБА_1 до переліку осіб, які вправі подавати пропозиції до проектів містобудівної документації.

Помилкове віднесення позивачки до кола таких осіб з огляду на місце розташування її земельної ділянки, оскільки поняття «суміжний» означає такий, який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось, а у ході судового розгляду було встановлено, що земельна ділянка позивачки розташована через дорогу від земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 , тобто вказані земельні ділянки розділені землями загального користування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від     23 квітня 2018 року та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 8 квітня 2016 року № 5/19 «Про затвердження детального плану території» було затверджено ОСОБА_2 розроблений детальний план території під комерційне використання і будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Струмівка Луцького району Волинської області.

Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 13 червня 2016 року № 7/14 «Про розроблення детального плану території» ОСОБА_2 був наданий дозвіл на виготовлення детального плану території земельної ділянки площею 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка.

Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території» затверджено ОСОБА_2 розроблений детальний план території площею 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка Луцького району Волинської області.

Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від  1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)» затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ОСОБА_2 , площею 0,2833 га (землі сільськогосподарського призначення, в т.ч.: графа 11), яка розташована в с. Струмівка Луцького району кадастровий номер 0722884800:03:001:8254 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, та переведено земельну ділянку площею 0,2833 га, яка розташована в с. Струмівка Луцького району і знаходиться у власності ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення в землі громадської забудови.

10 жовтня 2016 року сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 на «нове будівництво багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка Луцького району Волинської області» замовнику  ОСОБА_2 за його заявою від 5 жовтня 2016 року з додатками.

8. Вважаючи зазначені рішення відповідача неправомірними, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що статтею 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проектні містобудівні документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні вищевказаної містобудівної документації без проведення громадських слухань забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:

1. оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2. оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3. реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

4. узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5. оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

За правилами пункту 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати:

1. повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2. юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3. власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях;

4. представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5. народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області не було забезпечено проведення громадських слухань щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: Детального плану території під будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка , Луцького району , Волинської області, розроблений ФОП ОСОБА_4 . В подальшому даний детальний план був затверджений рішенням Підгайцівської сільської ради від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території», що являється предметом оскарження в судовому порядку.

З огляду на незаконність рішення Підгайцівської сільської ради від 1 липня 2016 року № 8/15 подальші: рішення Підгайцівської сільської ради від 1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)» та містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 10 жовтня 2016 року № 144, видані сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної є також неправомірними.

Згідно пункту 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під територією розуміється частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Згідно загального визначення під територією розуміється — регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, як специфічним видом «просторового» ресурсу, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарською освоєністю. Територія є об`єктом конкретної діяльності.

З огляду на це можна дійти висновку, що під територією розуміється частина земної поверхні, яка обмежується географічними або адміністративними межами. Таким чином для містобудівних потреб під територією необхідно розуміти: район, адміністративну одиницю, квартал, мікрорайон, вулицю.

Як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції вірно встановлено та не заперечується жодною із сторін по справі, що позивачка є власником земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Детальний план території під будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, який був затверджений оскаржуваним рішенням Підгайцівської сільської ради від 1 липня 2016 року № 8/15 стосувався земельної ділянки, що розташована також по АДРЕСА_2 району Волинської області.

Таким чином, виходячи із приписів пункту 3 частини 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні позивачка являлась тим суб`єктом який був наділений правом подання пропозицій до проекту містобудівної документації.

10. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації Волинської області, Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

12. Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту — містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території — містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

містобудівна документація — затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі — містобудівні умови та обмеження) — документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

13. Згідно із статтею 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

14. Згідно приписів частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

15. Статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території — відповідною сільською, селищною, міською радою.

16. Відповідно до статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менше 50 відсотків і не більше 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше половини представників громадськості).

Рішення погоджувальної комісії приймається більшістю присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом.

У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.

Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність. Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок органів місцевого самоврядування.

Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.

17. Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій врегульовано Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555.

18. Пунктами 2, 3 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні  передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують:

оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;

реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;

узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);

оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

19. Відповідно до пункту 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Аналіз положень статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку про те, що розроблені детальні плани територій підлягають громадським слуханням.

Затвердження на місцевому рівні детальних планів територій, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

21. Як встановлено судом, рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території» затверджено ОСОБА_2 детальний план території площею 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в                 с. Струмівка Луцького району Волинської області.

22. З листа Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від              1 серпня 2017 року № 416 убачається, що громадські слухання щодо виготовлення проекту детального плану території під будівництво багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка не проводилися.

23. Отже, затвердження рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території» детального  плану території площею 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка Луцького району Волинської області без проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів щодо його проекту є порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

24. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

25. Оскільки рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території» прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений законами України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність цього рішення.

26. Відтак, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки згідно із рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від  1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)» відбулася згідно із детальним планом території, затвердженим рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території», щодо якого суд прийшов до висновку про незаконність його прийняття, тому рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)» є також неправомірним.

27. Також, оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 від 10 жовтня 2016 року були видані сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації на підставі детального плану території, затвердженого рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території», щодо якого суд прийшов до висновку про незаконність його прийняття, тому оскаржувані містобудівні умови та обмежень є також незаконними.

28.    Стосовно доводів ОСОБА_3 , та аргументів суду апеляційної інстанції про відсутність у позивачки права на звернення до суду з цим позовом у зв`язку з тим, що, на думку відповідача, спірними рішеннями не порушуються її права і охоронювані законом інтереси, колегія суддів зазначає таке.

29. Земельна ділянка (відносно якої були прийняті оскаржувані рішення та видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки так і належна позивачу ОСОБА_1 на праві власності земельна ділянка розташовані в АДРЕСА_2 , при цьому, розміщені вони навпроти одна одної та розділені дорогою (землями загального користування).

30. Зміст поняття «територія», яке вживається у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності`і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно — правових актах, розкрито у пункті 13 частини 1 статті 1 цього Закону, згідно з яким, територія — частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

31.        Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачка ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , є власником житлового будинку загальною площею 476,9 кв. м. та земельної ділянки площею 0,2561 га, на якій розташований житловий будинок за тією ж адресою, територія якої безпосередньо межує з земельною ділянкою, стосовно якої прийняті оскаржувані рішення, а відтак є суб`єктом, який, у розумінні вищезгаданих приписів законодавства, належить право подання пропозицій до проектів містобудівної документації.

32.        Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

33.    Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

34.        Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

35.    Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:                    а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

36.    Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

37.            Касаційний суд наголошує, що територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.

38.        Територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.

39.    Отже, територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.

40.Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

41. За носіями інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.

42.   У даному ж випадку позивачка, як жителька села і користувачка відповідної земельної  ділянки, що розташована на території, яка суміжна з територією стосовно якої прийнято оскаржувані рішення, звернулись за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування не провів громадських слухань.

43.    Підсумовуючи викладене, у ракурсі вимог вказаних вище норм законодавства у їх взаємозв`язку та з урахуванням встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд констатує, що, у даному випадку, відповідач (Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області) порушив визначений законом порядок планування і забудови територій, оскільки прийняв рішення від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території» без проведення громадських слухань.

44.   Такі дії органу місцевого самоврядування безумовно свідчать про порушення відповідачем прав позивачки, як користувачки прилеглої земельної ділянки, яка розташована на території, суміжній з територією, де розміщено земельну ділянку, про яку іде мова у спірних рішеннях.

45. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 0740/885/18.

46. Враховуючи, що рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 року № 8/15 «Про затвердження детального плану території» прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений законами України, без урахуванням прав позивачки на участь у процесі його прийняття рішення, яке в свою чергу потягло за собою наслідки щодо незаконності прийнятого на його підставі рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)» та незаконності виданих на його підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 144 від 10 жовтня 2016 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку визнавши незаконними та скасував рішень Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 1 липня 2016 № 8/15 «Про затвердження детального плану території», від 1 серпня 2016 року № 9/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)» та містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 від 10 жовтня 2016 року, видані  сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

48. Виходячи з викладеного, та враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права постанова Львівського  апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року підлягає скасуванню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року залишенню в силі.

Керуючись статтями 341345349352355356359 Кодексу адміністративного судочинства України,  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського  апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасувати.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та  оскарженню не підлягає.  

Суддя-доповідач                                                                        Н.В. Коваленко

судді                                                                                             Я.О. Берназюк

                                                                                                     І.В. Желєзний

Цікавий висновок Верховного Суду щодо порядку планування і забудови територій

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap