Дізнавач зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше 72 годин з моменту затримання особи подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.
Продовжуємо знайомити вас з нововведеннями Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі за текстом – Закон), який набрав чинності з 1 липня 2020 року і вніс низку змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень. Нагадаємо, що даним Законом, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 51 тисячі гривень або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Строки досудового розслідування
Закон, серед інших численних змін, виклав у новій редакції ч. 1 ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України (затвердженого Законом України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI), відповідно до якої тепер строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
У новій редакції викладено і ч. 2 ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі за текстом – КПКУ), згідно з якою строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
1) 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) 18 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене (нова редакція ч. 3 ст. 219 КПКУ):
1) протягом 72 годин – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПКУ;
2) протягом 20 діб – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
3) протягом 1 місяця – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 298-4 КПКУ;
4) протягом 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПКУ. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати (ч. 4 ст. 219 КПКУ):
1) 1 місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 3 ст. 219 КПКУ;
2) 6 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
3) 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та інші дії під час досудового розслідування кримінальних проступків
Так, згідно з новою редакцією ст. 300 КПКУ для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПКУ, та негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені ч. 2 ст. 264 та ст. 268 КПКУ, а також відбирати пояснення для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку, проводити медичне освідування, отримувати висновок спеціаліста, що має відповідати вимогам до висновку експерта, знімати показання технічних приладів і технічних засобів у провадженнях щодо вчинення кримінальних проступків, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, вилучати знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей, до внесення відомостей про кримінальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Особливості закінчення дізнання
Відповідно до нової редакції ст. 301 КПКУ дізнавач зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше 72 годин з моменту затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПКУ, подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.
Прокурор зобов’язаний не пізніше 3 днів після отримання матеріалів дізнання разом з повідомленням про підозру, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПКУ, протягом 24 годин здійснити одну із зазначених дій (ч. 2 ст. 301 КПКУ):
1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПКУ, – про негайне звільнення затриманої особи;
2) повернути дізнавачу кримінальне провадження з письмовими вказівками про проведення процесуальних дій з одночасним продовженням строку дізнання до одного місяця та звільнити затриману особу (у разі затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПКУ);
3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або про звільнення від кримінальної відповідальності;
4) у разі встановлення ознак злочину направити кримінальне провадження для проведення досудового слідства.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 301 КПКУ, строк затримання особи не повинен перевищувати 72 годин з моменту затримання до початку розгляду провадження про кримінальний проступок в суді.
У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 301 КПКУ, строк затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПКУ, зараховується до строку тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 5 ст. 301 КПКУ у разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор зобов’язаний у межах строків, визначених ч. 2 ст. 301 КПКУ, забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПКУ для вручення повідомлень, зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб. У разі відмови вказаних осіб їх отримати чи зволікання з отриманням вказані особи вважаються такими, що отримали доступ до матеріалів дізнання.
Про відмову від отримання копій матеріалів дізнання чи неотримання таких копій складається відповідний протокол, який підписується прокурором та особою, яка відмовилася отримувати, або прокурором, якщо особа не з’явилася для отримання копій матеріалів дізнання.
У разі встановлення об’єктивної неможливості ознайомитися з матеріалами дізнання у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 301 КПКУ, суд за клопотанням сторони кримінального провадження вирішує питання про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів дізнання, про що постановляє відповідну ухвалу (новий абз. 2 ч. 2 ст. 314 КПКУ).
Нагадаємо, відповідно до ч. 1 ст. 314 КПКУ після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше 5 днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Згідно з новою ч. 2 ст. 381 КПКУ суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Закон набрав чинності з 1 липня 2020 року, крім п. 2 розділу ІІ Закону, який набрав чинності з дня опублікування Закону – 24 квітня 2019 року (опубліковано: “Голос України” від 24.04.2019 року № 79).
Зауважимо, відповідно до п. 2 розділу ІІ Закону Кабінету Міністрів України доручено:
- у тримісячний строк з дня опублікування Закону внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із Законом;
- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом;
– забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із Законом.
Про інші зміни, затверджені Законом, читайте у наших наступних матеріалах.