Керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Евріка” Андрій Шабельніков надав для ЗМІ коментар щодо мови сфери обслуговування в Україні. Зокрема, адвокат надав відповіді на питання якою ж мовою мають говорити в закладах та які наслідки порушення законодавчих вимог.
Відео за посиланням:
Використання української мови в Україні врегульоване Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Даний закон є комплексним і стосується використання української мови не лише у сфері обслуговування, а і в інших сферах суспільного життя, таких як освіта, трудові відносини, публічні заходи, телебачення і радіомовлення та інші.
Перш за все, статтею 1 цього закону встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
Як вже зазначалось, закон передбачає окреме правове регулювання (постатейне) кожної сфери суспільного життя і особливостей застосування у таких правовідносинах української мови. Зокрема, сфері обслуговування споживачів присвячена стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» суб’єкти господарювання всіх форм власності, що обслуговують споживачів (крім випадків, коли споживач сам попросив обслуговувати його іншою мовою), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою.
Таким чином, абсолютно всі заклади в Україні за замовчуванням мають обслуговувати громадян виключно українською мовою.
У випадку порушення такої вимоги потрібно звертатися не до поліції, а до Уповноваженого із захисту державної мови із скаргою.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» кожна особа має право звернутися до Уповноваженого, інших органів, уповноважених здійснювати захист і контроль щодо застосування державної мови, зі скаргою про порушення вимог цього Закону та щодо усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.
У скарзі обов’язково має бути зазначено ПІБ, місце проживання скаржника і викладена суть скарги: який саме суб’єкт/працівник суб’єкта, коли, за якою адресою, яким чином порушив право скаржника. Також, до скарги потрібно долучити докази порушення (аудіо-, відеозапис, покази свідків тощо).
За результатом розгляду скарги, у разі встановлення порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених статтею 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб’єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті.
І тільки у разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає протокол про адміністративне правопорушення.
Штраф за таке правопорушення для суб’єкта господарювання складає від 5100 до 6800 грн.
Стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачає, що українською мовою провадиться обслуговування всіма суб’єктами господарювання всіх форм власності на території України.
На законодавчому рівні розрізняють булінг (який здійснюється щодо учасника освітнього процесу) та мобінг (який здійснюється стосовно працівника).
Будь-який булінг чи мобінг, незалежно того за якою ознакою він здійснюється є порушенням прав людини.
По-перше, відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Звичайно, в даному випадку варто враховувати, що українська мова є державною і вимоги її використання не вважаються обмеженням.
На законодавчому рівні, адміністративна відповідальність за булінг учасника освітнього процесу передбачена ст.173-4 КУпАП та за мобінг статтею 173-5 КУпАП.
Залежно від сфери, в якій особа зазначала певних утисків за мовною ознакою – потрібно звертатися до компетентних органів і в першу чергу у питаннях мови – до мовного омбудсмена.
Як зазначалось, для закладу порушення вимог мовного закону тягне за собою штраф (у випадку повторного протягом року порушення) від 5100 до 6800 грн.
Таким чином, за дії персоналу відповідальність несе саме заклад. Проте, звичайно, це може мати наслідки для подальших трудових відносин закладу із персоналом, внаслідок дій якого суб’єкт господарювання зазнав адміністративного стягнення. Наприклад, до працівника може бути застосоване дисциплінарне стягнення, передбачене трудовим законодавством.
Щодо того, що персонал виганяє відвідувачів – мова йде вже не про порушення мовного закону, а про інші адміністративні правопорушення, наприклад такі дії можуть бути кваліфіковані як дрібне хуліганство за статтею 173 КУпАП.